Психолог рекомендує: ЧИ ПОТРІБНО БАТЬКАМ ВИКОНУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ СВОЇХ ДІТЕЙ?

У втомлених  своєю безпорадністю батьків, які вже давно вважають себе зобов’язаними, звичайно ж, виникають питання на кшталт:

1. Що роблять діти на уроці, якщо кожного разу вдома я пояснюю пройдену в класі тему?

2. Що хоче побачити вчитель, перевіряючи Д/З: мої педагогічні здібності, моє знання предмета чи комп`ютерну грамотність дитини?

І, як результат -  навіть найсовісніша дитина на певному етапі почне списувати. Навіщо «грузити» батьків, слухати крик та образи, годинами сидіти над завданнями, робити помилки та отримати 5-7, якщо за 2 хвилини можна акуратно списати ГДЗ, та отримати 10-12?

І тут вже вчитель на уроці стоїть перед питанням, як залучити учнів до роботи, подолати оту стіну відчуження, зазираючи до темних віконець.

Батькам важливо усвідомити, що сутність ДЗ –  закріпити отримані на уроці знання та по вправлятися; для вчителя це моніторинг власної роботи. Саме тому перевірці ДЗ приділяється особлива увага і, залежно від результату, відбувається корекція змісту уроку. Якщо більшість не впоралася, то видно, що тему діти не засвоїли і її варто повторити. Коли ж роботи бездоганні, виконані у повному обсязі, перевірка не принесе бажаного результату, тобто знань у дитини не додається, а під час тестової перевірки це вилізе боком.

Це означає: не робити з дитиною уроки та не перевіряти Д/З, а зрозуміти, що роль батьків - забезпечити робочим місцем та допомогти організувати час і все. Таке собі "лайтове" пояснення: батьки мають залишатися батьками.

Якщо більшість не впоралася, то видно, що тему діти не засвоїли і її варто повторити. , але іншим способом. Якщо помилка індивідуальна, то також видно, що саме не зрозуміла дитина, на якому етапі вона помилилась. Далі це саме завдання після роз’яснень повертається і дитина САМОСТІЙНО його доопрацьовує (це може повторюватись кілька разів, а може бути аналогічне на ті ж самі навики). Таким чином дитині не вигідно списувати роботу, а батькам "включати вчителя", бо від того, що робота буде виконана не чесно але бездоганно, знань не добавиться, а під час тестової перевірки (вони регулярні, як тематичні) це вилізе боком.

Тобто батьки не стоять осторонь, їх всіляко заохочують до співпраці, до роботи з дітьми, але НАВЧАННЯ в закладі освіти - це суто прерогатива школи.

Тож, шановні батьки, ми не закликаємо вас залишити все як є або, навпаки, покинути на призволяще. Ви можете, навіть, повинні брати участь у виконанні домашнього завдання опосередковано.

Для цього необхідно:

1. Відповідна мотивація для дитини. А сформувати її — це ваше завдання. Розповідайте про те, як чудово й цікаво навчатися, що може дати гарна освіта. І, ВАЖЛИВО, діліться позитивними спогадами про ваші шкільні роки, демонструйте як навчаєтеся ви сьогодні. Це підкреслить для дитини важливість освіти.

2.  З’ясувати, чому дитині не подобається виконувати домашні завдання. Причин багато: надто складне завдання, утома, невпевненість. Звертайте увагу, причина може бути не навчальною (конфлікти вдома, сварки з друзями і т.д). Наприклад, час виконання завдань припадає на час трансляції улюбленого мультфільму дитини. Можливо, слід перенести час виконання?

3. Пропонувати дитині свою допомогу. А не наполягати, не критикувати. Важливо довіряти. «Я вважаю, ти сам зможеш дійти правильного рішення. У тебе вийде. Та все ж ти можеш розраховувати на мою допомогу», — ваша орієнтовна тактика. Допомога у виконанні домашнього завдання — це не означає підказати правильне рішення, купити підручник з відповідями чи написати твір за дитину. Ваша допомога має полягати в тому, щоб наштовхнути дитину на правильну думку.

4. Хвалити за найменші успіхи і не карати за невдачі. Не упускайте можливості похвалити школяра за такі дрібниці, як зібраність, наполегливість, акуратність у написанні вправи. Але пам’ятайте, що хвалити треба по факту!

Рекомендації прості, але дієві. Поставте за мету дотримуватися їх і ви значно поліпшите стосунки з дитиною, її успішність та відношення до шкільного навчання!